Mp3 музыка

Музика (грец. μουσική, субстантивований прикметник від грец. μούσα — муза) — вид мистецтва. Згідно А. Н. Сохору (МЕ 3, 1976 р.), цей вид «віддзеркалює дійсність і впливає на людину за допомогою осмислених і особливим образом організованих по висоті і в часі звукових последований, що складаються в основному з тонів». У БРЕ (2013) музика визначається як «мистецтво звуків, організованих головним чином по висоті і в часі». Г. Г. Эггебрехт, говорячи про музику «в західному розумінні цього слова», визначає її як «художню організацію звучання, яке, в сенсі природного і емоційно сприймається звучного феномена, малює картину світу і душі, несвідомо і конкретно схватываемую слухом, а в сенсі мистецтва [це звучання] стає духовним „мовою“ матеріального світу, отрефлексированного і впорядкованого (а значить осмисленого і смыслополагающего) завдяки теоретичному знанню». Існують і інші енциклопедичні визначення музики. Грецьке слово μουσική являє собою прикметник жіночого роду. Жіночий рід пояснюється його узгодженням з іменниками жіночого роду ін.-грец. τέχνη (ремесло, професійна діяльність муз, пор. пізніше «техніка») або грец. ἐπιστήμη (мусична наука, знання предметів Божественної діяльності муз). Пізніше прикметник μουσική субстантівіровалось, в Стародавньому Римі слово musica відзначається і в функції прикметника (жіночого роду, наприклад, в словосполученні ars musica) і як іменник (музика). У нас найкраща mp3 музыка.

У російській літературній мові XIX століття закріпилася наголос на перший склад — «музика», хоча у Пушкіна і (пізніше) у кучкістів зустрічається архаїчне наголос на другому складі — «музика».

У давньоруській мові аж до XVIII століття в такому ж значенні використовувалося слово мусікія (від грец. μουσική) і деривати, наприклад, прикметник «мусікійський», як у праці Миколи Дилецького «Граматика співу мусікійського». Зрідка прикметник «мусикийский» застосовується для стилізації під архаїку і в літературних творах XIX століття, наприклад, «мусикийские знаряддя» (тобто музичні інструменти) у Н. В. Гоголя в есе «Життя»